22:45 Інканьямба - водяний змій | |
Для місцевих жителів він давно вже є місцем дивним та загадковим. Зулуси намагаються зайвий раз не наближатись до нього. За їх повір’ям тут мешкають духи та велетенська змієподібна істота, що зветься "інкань-ямба". За переказами зулусів Хоулік-Фоллз здавна був наділений магічною силою. Як і їх далекі предки, вони приходять сюди, щоб принести жертву Інкулункулу (великому богові), аматхонго (духам предків) і інканьямбі. Вважається, що тільки чаклуни та шамани мають право наближатися до самої води. Інших може стати здобиччю інканьямби. Нащадки переселенців, хоча і не приносять жертви, але намагаються триматися подалі від озера, що має дурну славу. Там загинули майже 40 людей - більшість самогубства, але декілька класифікували як вбивства чи нещасні випадки. Місцеві племена вважають, що це була інканьямба. Біле населення скептично ставилось до всіляких легенд та повір’їв, доки один ірландець на власні очі не побачив загадкову істоту. За його словами це бул велетенський плазун - із води виглядала довга шия із змієподібною головою. Хоча у цих водах величезні вугрі не рідкість, та очевидець стверджує, що та тварина була набагато більша. Місцева газета пообіцяла винагороду за фото озерного монстра, але нічого переконливого не сфотографували. Тому про цю історію на деякий час забули. Озеро Хоуик-Фоллз не єдине місце, де можна побачити інканьямбу, вона може перебратися із по кагалам в інші водойми. В такі моменти, запевняють тубільці, інканьямба злітає в повітря. Дивлячись з висоти на блискучі гофровані дахи будівель і приймаючи їх за водяну поверхню, вона падає вниз і в останній момент починає трощити все підряд. Ці перекази підкріплюються тим, що в даній місцевості часто бувають торнадо. Тому місцеві жителі, фарбують дахи в темні кольори. Йоханесс Хлонгване з 1969 по 1985 працював в кемпінгу неподалік Хоуік-Фоллза. Часто він йшов до водоспаду і награвав там на гітарі, дивлячись на озеро. Саме звідси він вперше побачив загадкового змія. Це було року 1974. Ще раз зустріч сталась у 1981 році. Як він стверджував - бачив змія доволі великих розмірів. Голова піднімалась над водою на 10 метрів. Ззаду на шиї було щось на зразок гриви, але не з волосся, я якогось іншого матеріалу. Спеціалістам не раз доводилось чути про плазуна з кінської головою. Наприклад, місцевий лісник згадував, як в 60-ті роки він бачив такого монстра, що сидів на березі, а потім сковзнув у воду. Найдивніше, що сучасні описи інканьямби нагадують істот, зображених на наскельних живописах кам'яного віку. Археологи позначають його як "тварину дощу" - на деяких картинках зображено, як у чудовиська із рота чи із носа вивергаються потоки води. Ця тварина із змієподібним тулубом і кінською, чи рідше антилоп’ячою головою могли б зійти за ілюстрацію до розповідей про інканьямбу.  В переказах і легендах все так тісно переплелось, що важко відокремити правду від вигадки та сказати, що подібні розповіді мають реальну основу. Але не виключено, що інканьмба це вже відкритий вид (наприклад вугра), що в розповідях аборигенів значно трансформувався. А може і зовсім невідома тварина. Ті, хто не вважає інканьямбу вигадкою, відносяться до неї по різному, але найголовніше - не бажають наближатися до водоспаду та істоти, наділеної незвичайною силою.
Джерело: © М.М. Непомнящий "Зоопарк дивин нашої планети". | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
