Народний цілитель Юрій Синюк розповідає про зустріч з чупакаброю.

Юрій Синюк, побачив невідомого звіра, коли їхав із села Уладівка Літинського району Вінниччини на роботу до обласного центру. Каже, то чекалок, якого називають чупакаброю.

— Не доїжджаючи селища Стрижавка, на початку дев'ятої ранку, біля дитячого будинку щось пролетіло поперед машини десь на 2-метровій висоті. Спочатку подумав, що це діти викинули вбитого пса чи лиса, — розказує Юрій. — Але чого летіло не з опущеною, а вверх задертою головою? Зупинився й пішов подивитися.

Коли Синюк розгорнув кущі, тварина стала на задні лапи та витріщилася на нього.

— Ми так простояли кілька хвилин. Він володіє гіпнозом, як вуж, змії чи вовк. Я теж володію, бо народний цілитель, лікую людей енергетикою. А від звіра у мене почало макітритися в голові.

Юрій пам'ятає, що у тварини каламутнуваті зелені очі, видовжена морда, як у лиса. Вуха гострі, стирчать догори, наче у вівчарки. Коротка руда шерсть. Стоїть на задніх лапах. Передні — короткі з довгими пазурами. Звір заввишки до 1,5 м. У нього довгий хвіст. Сумки, як у кенгуру, немає, але статурою подібний. Згодом тварина розвернулася й поплигала геть. Стрибок завдовжки 3-4 м.

— Він видавав глухі звуки, наче паличкою по дошці вдаряєш: "чок-чок-чок", ніби чеканить. Від цього і його назва — чекалок, а не чупакабра. Він давно живе в лісах. Уперше я бачив чекалка в 15 років, коли з дідом ходив по гриби. За кілька метрів від нас проскакав.

Дід Юрія жив під лісом, який називають Чорним, бо густий і великий.

— Робив держаки до сап, лопат, дерев'яні граблі. Ходив по дерево в ліщинник. Бачить, лось стоїть. За секунду щось вискочило на лося, осідлало та втекло. Дід підкрався й бачить, що навколо тварини сидять п'ять чекалків і п'ють із лося кров. Він побіг додому, а ввечері з кількома селянами забрали м'ясо лося.

Чекалок, зі слів Синюка, харчується кров'ю тварин. Людей не чіпає. Але через те, що в лісах вистріляли дичину, істота почала кидатися на свійських кролів.

— Коли розказували, що зловили і вбили чупакабру, — це вбили дитинча чекалка. Дорослого не впіймати. Собаки їх бояться. Звір діє на них гіпнозом. Якщо їм не вистачатиме їжі в лісі, думаю, можуть і на людей нападати. Дірку в артерії на шиї, напевно, робить тими пазурами на передніх коротких лапах, бо кликів я не бачив. Чекалок на мене не гарчав.

Юрій проводить аналогію між назвами звірів і прізвищами. Каже, що крім Заєць, Вовк, Вепр, є й Чекалюк.

— Учився такий зі мною, то бився, як звір — руками, ногами та зубами. Тільки запах крові почує, як комусь носа розтовчуть, то зразу тіряв розсудок. Кусав у бійці за шию, щоку. А сам був високий і худий. Точно як чекалок.

Джерело: gazeta.ua