Отже, ви спіймали чупакабру. Тварина мила та цікава, але чи не замислювались ви, яку користь вона може приносити?

Спробуємо навчити вашу чупакабру найпростішим командам. Та початку дізнаємось про фізіоолгію та етологію цього звіра.

Чупакабри мають досить розвинену нервову систему. Як у ссавців і анших тварин, вона побудована на рефлекторній взаємодії нервової системи з навколишнім середовищем. Складається із переферичної та центральної нервової системи. До центральної віднносять головний та спинний мозок, що займає значну частину, порівняно з тілом тварини. Периферична нервова система — це нерви та нервові вузли. Всю нервову систему ділять на соматичну — що контролює діяльність вищої нервової системи і процеси в корі головного мозку і вегетативну, що в свою поділяється симпатичну та парасимпатичну нервові системи, що контролює діяльність внутрішніх органів.
Оскільки вид чупакабри не досить вивчений, то залишається невідомим - чи має чупакабра інтелект, а чи може, навіть, другу сигнальну систему. Бо хитра ж зараза! Специфічні частини головного мозку особин чупакабри, які не зустрічаються в інших тварин, можуть вказувати на те, що вона має телепатичні здібності. Багато хто, бачачи її відчував незбагненний страх та не міг контролювати себе.
Отже, теоретично - чупакабра має дресуватись. Вона, як і інші тварини сприймає зовнішні подразники за допомогою органів чуттів. При дії подразника виникає відповідь організму на нього. При повторенні дії подразника виникає умовний рефлекс. На цьому й засновано дресування всіх тварин, а зокрема чупакабр.

Розглянемо, як утворюється умовний рефлекс на команду "лежати”.